Заготівля кормових запасів на зиму. За даними Української дослідної станції бджільництва, середня сім'я бджіл споживає за рік 90—100 кг меду та 25—30 кг квіткового пилку. Витрата меду в сім'ї на різні потреби розподіляється орієнтовно так, кг: Найбільше бджоли споживають корму в кінці весни та влітку, особливо в червні. Багато енергії вони витрачають на льотну діяльність і в цей же час переробляють значну частину нектару в мед та вигодовують личинок. В осінньо-зимові місяці, коли в сім'ї небагато розплоду і бджоли знаходяться в клубі, витрата корму різ ко зменшується: в грудні та січні вона мінімальна, при добрій зимівлі становить не більше 1—1,5 кг на місяць.
Різні сім'ї бджіл, навіть ті, що мають однакову силу, за витратою корму в часи зимівлі дуже різняться. Деякі сім'ї з жовтня по березень включно витрачають лише по 4—6 кг корму, але є й такі, що за цей час споживають по 13—15 кг меду. Це залежить від кількості розплоду, вирощуваного в лютому та березні, від умов зимівлі та індивідуальних особливостей кожної сім'ї. Та наперед важко визначити, скільки саме корму витратить та чи інша сім'я. Доводиться залишати на зиму не середню норму корму, а трохи більше. Тому передові пасічники РРФСР і більшість майстрів бджільництва України завжди залишають на зиму не менше як по 20—25 кг меду на сім'ю бджіл.
Найкращий для зимівлі мед — квітковий, зібраний під час сильного взятку з гречки, еспарцету, буркуну, конюшини, липи. Середній по якості є соняшниковий мед, бо він частково кристалізується під час зимівлі. Непридатний для зимівлі мед з нектару хрестоцвітих рослин (гірчиці, свиріпи, ріпака): він кристалізується в комірках ще до настання зими. Погано зимують бджоли і на вересовому меду. Зовсім непридатний для зимівлі мед з домішкою паді. Наявність паді можна визначити лише за допомогою певних реакцій. Найпоширенішою з них є вапняна реакція. Проби меду для аналізу беруть від кількох сімей, з різних місць стільників, користуючись чайною ложкою. Мед, який випробовують на падь, розводять у пробірці дистильованою водою в пропорції 1:1, потім додають дві частини вапняної води (стільки ж, як і розчину меду), що являє собою насичений розчин свіжогашеного вапна, і нагрівають до кипіння. При наявності паді утворюються пластівці, які потім осідають на дно пробірки.
Способом, розробленим В. О. Темповим, визначають падь за допомогою оцтовокислого свинцю. У зручній, спеціально сконструйованій похідній лабораторії за допомогою реактивів та градуйованих пробірок і приладів можна визначити не лише наявність паді в меду, а й її кількість (процент).
Електролітичний спосіб визначення паді, запропонований М. Д. Оржевським, полягає в тому, що мед з домішкою паді через наявність в ньому збільшеної кількості мінеральних солей краще проводить електричний струм порівняно з квітковим медом.
Є ще й інший широко рекомендований спосіб визначення паді за допомогою спиртової реакції, але така реакція ненадійна, бо при перевірці гречаного меду дає таке ж помутніння розчину, яке є типовим і для меду з домішкою паді.
Перевірку меду на наявність паді треба робити не пізніше 15 серпня. Якщо виявиться, що мед недоброякісний, його обов'язково слід відкачати, а бджолам своєчасно дати потрібну кількість цукрового сиропу (на три вагові частини цукру дві частини води).
Заготовляють кормові запаси на зиму та весну в період доброго взятку, здебільшого в червні та липні. Відбирають не старі рамки, та ті, що не використовувались під час зимівлі (або принаймні на них не було раніше ні одної проносної плями), заповнені більш як наполовину запечатаним медом. При кожному відкачуванні меду в час головного взятку відбирають по кілька таких рамок, заготовляючи по 4—5 медових рамок на кожну сім'ю бджіл.
Пергові рамки заготовляють так. На початку основних взятків оглядають гнізда і роблять позначки на рамках, які добре заповнені пергою. Їх ставлять ближче до льотка — в ті місця гнізда, куди бджоли охоче складають нектар. Тут комірки стільників з пергою бджоли доповнюють медом і запечатують. Така перга не псується при зберіганні. На кожну бджолину сім'ю треба по дві такі пергові рамки. Зберігають їх в сухому прохолодному приміщенні, в щільних дощаних ящиках з припасованими кришками, щоб не проникли гризуни та комахи.
Мед — це природний корм для бджіл під час зимівлі. Але можуть вони зимувати і на цукровому меду, якщо в гнізді є рамки з пергою. При цьому бджоли використовують цукровий мед як вуглеводний корм, а необхідні білкові речовини, вітаміни та ферменти одержують з перги. У цукровому меду значно менше, ніж у природному, неперетравних речовин, а тому навантаження задньої кишки взимку буває меншим, бджоли не хворіють на пронос, менше спрацьовуються і виходять із зимівлі енергійнішими. Навіть бджоли мегрельської популяції сірої гірської кавказької породи в умовах Лісостепу та Полісся України на цукровому меду зимують добре.
Доцільно замінювати на цукровий сироп не весь природний мед, а приблизно половину — 7—8 кг на сім'ю бджіл, а іноді й 9—10 кг.
Замінювати частину меду на цукор треба в серпні та в першій половині вересня. Звичайно, зайвий у гнізді мед відкачують раніше — в липні та на початку серпня.
Згодовувати цукровий сироп раніше, ніж у серпні, не треба, бо це відвертає бджіл від збирання нектару, який ще є в природі. Але не можна й запізнюватися з цим, бо годівля бджіл завжди викликає підвищення їх життєдіяльності і збільшення кількості розплоду в сім'ї. А в пізній період, наприклад у жовтні, розплід мати недоцільно — на нього витрачається зайвий корм, а нарощені бджоли не зроблять осіннього обльоту і під час зимівлі загинуть.
Гнізда бджолиних сімей перед годівлею цукром (при кормозаміні) дуже скорочують, щоб в них залишились лише рамки, призначені для перезимівлі. При підгодівлі цукровим сиропом в ці рамки бджоли складають корм, тут створюють клуб і будуть зимувати на цукровому кормі, а в кінці зимівлі почнуть використовувати й квітковий мед. Таке розміщення рамок в гнізді забезпечує добру зимівлю бджіл.
Замінюють корм за теплої погоди. Льотки скорочують, гнізда утеплюють, але не занадто, щоб через недостатню вентиляцію у вулику не утруднити дозрівання меду.
Цукровий сироп готують густий: на три вагові частини цукру беруть дві частини води. Коли вода закипить, всипають приблизно половину цукру, що треба розчинити в цій воді; весь час помішуючи, підігрівають майже до кипіння і висипають решту цукру. Підігрівають сироп доти, поки він стане зовсім прозорим. Не можна допустити навіть найменшого пригоряння цукру, бо пригорілий корм дуже шкідливий для бджіл.
Дослідження, проведені в Інституті бджільництва, свідчать, що корисно додавати в прохолодний сироп оцтову есенцію, з розрахунку по 0,3 мл на 1 кг цукру. Це полегшує переробку цукру в мед та дає економію корму, що витрачається на цю роботу, а мед, в який додано вказану кількість кислоти, менше схильний до кристалізації в стільниках під час зимівлі.
Такі сім'ї краще зимують та швидше нарощуються весною. Сироп бджолам дають теплим, наливаючи у великі, чисті годівниці, які у теплу погоду ставлять за вставною дошкою. В прохолодну погоду краще ставити годівниці в гніздовій частині вулика поряд з крайньою рамкою або поверх гнізда. Роздавати цей корм у стільниках не рекомендується: це не гігієнічно та й не завжди бджоли повністю його забирають з рамок.
Роздають корм ввечері після закінчення льоту бджіл. Середнім по силі сім'ям дають 2—4 л цукрового сиропу за один раз. Якщо ж таку підгодівлю поєднують з осіннім нарощуванням бджіл (в серпні), корм дають меншими порціями.
У міру забирання корму роздавання цукрового сиропу повторюють доти, поки в сім'ях на кожній рамці, відібраній для зимівлі, буде не менш як по 2,5 кг меду.
В Науково-дослідному інституті бджільництва І. А. Мельничук під керівництвом Г. П. Таранова розробив оригінальний спосіб виготовлення корму для зимівлі бджіл. Для цього в цукровий сироп, коли він прохолоне, додають квіткового меду з розрахунку 8 кг на 1 ц цукру. До цієї ж маси додають 30 мл оцтової есенції. Розчин за допомогою спеціального обладнання витримують при температурі 35° С у чані 8—10 днів, періодично помішуючи. За вказаний час складний цукор під дією ферментів, що є в меду, розкладається на прості цукри — глюкозу та фруктозу. Цим кормом в спеціальній камері з вакуум-насосом заповнюють порожні стільники. їх комірки запечатують розтопленим воском за допомогою розбризкувана. Такі запаси корму використовують при складанні гнізд на зимівлю.
|
